Скрипник В.П. «Станція Слов’янськ: Нариси з історії будівництва і розвитку. 1869 – 2019». – Слов’янськ: «Видавництво “Друкарський двір”», 2019. – 90 с.

Ім’я Віктора Скрипника, ветерана журналістики, Почесного краєзнавця України добре відоме нашим землякам. З-під його пера вийшли сотні статей, десятки книг про історію Слов’янщини, про відомих людей нашого регіону.

Невгамовна натура нашого земляка, щирого патріота рідного краю не могла залишити поза увагою й таку важливу історичну дату, як 150 років від часу будівництва Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Це будівництво завершилося 23 грудня 1869 року – саме в той день о 12-й годині з Харкова до Азовського моря відправився перший пасажирський поїзд. Місяцем раніше  – 23 листопада – перший поїзд прибув до станції Слов’янськ. Газета «Харківські губернські відомості» з гордістю повідомляла: «Таким чином, спорудження Азовської залізниці, розпочате в травні минулого року, закінчено менше, ніж за два роки, – швидкість, з якою не була побудована ще жодна дорога в Росії». Такі б темпи будівництва у наш час!

Проходили роки. Будувалися нові залізничні магістралі, в тому числі ті, які приєднувалися до КХАЗ, і з часом залізниця змінювала свою назву. У 1896 році вона отримала назву «Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця» – найкоротший шлях тоді з’єднав центр Росії з Кримом. З початку 1901 року ця залізниця була поєднана з Харково-Миколаївською й отримала загальну назву «Південна залізниця». Ще пізніше Курсько-Харківсько-Азовська залізниця була поділена: ділянка Харків-Лозова залишилася у складі Південної залізниці, а майже вся ділянка від Лозової до Донбасу стала відноситися до Донецької залізниці.

Свого часу згадувана залізниця була прокладена через землі, які безпосередньо наближені до міста Слов’янська, міста купців та курорту, міста видобутку солі. Всього в 4-х верстах від міста пройшла колія і був побудований вокзал станції Слов’янськ. З часом тут розрослося селище залізничників, яке отримало назву Новословянськ, а згодом стало невід’ємною частиною міста Слов’янська.

Про ці та інші цікаві й маловідомі для читача факти з історії Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, з історії станції Слов’янськ з ХІХ століття по наш час Віктор Скрипник розповідає у своїй новій книзі «Станція Слов’янськ: Нариси з історії будівництва і розвитку. 1869 – 2019».

Автор розкриває сторінки історії будівництва залізниці (розділ «Хто будував КХАЗ?»); веде мову про вокзал станції Слов’янськ («Вокзал – перлина міста»); про привокзальне селище («Новословянськ – поселення залізничників»); про відомих людей залізниці – Петра Кривоноса, Семена Харчевникова, Михайла Жука, Володимира Голєва та інших. …

Розповідь про розвиток залізниці та її людей продовжують краєзнавці Віктор Мандрика у статті «Дорога до моря» та Геннадій Плотниченко – стаття «Желдор» - локомотив футбола на Славянщине».

Особливу подяку у книзі Віктор Скрипник висловлює людям, які зробили вагомий внесок у будівництво залізниці. Це купець першої гільдії Самуїл Поляков, який знайшов кошти й особисто контролював будівництво. Громадський діяч, член Харківської губернської земської громади Григорій Данилевський добився того, щоб залізницю проклали поблизу поселень Барвінкове, Слов’янськ, Краматорськ, навівши беззаперечні аргументи: буде забезпечено вивезення зерна і солі, розвиватиметься курорт, добився згоди місцевих поміщиків безоплатно передати землю під залізницю. То ж ці люди, дійсно, заслуговують на слова подяки та пам’яті про них.

Залізниця стала невід’ємною частиною життя Віктора Скрипника, особливо відрізок Слов’янськ-Барвінкове, яким наш земляк постійно користується як пасажир. Проживаючи у Слов’янську уже тривалий час, він чи не щотижня електричкою, цим зручним і дешевим видом транспорту, відправляється на свою батьківщину, в село Петрівку Барвінківського району Харківщини. Раніше провідував батьків, допомагав по господарству. Після їхньої смерті зберіг хату, і продовжує з дружиною їздити в рідне село, обробляти присадибну ділянку, провідувати поодиноких родичів, могилки батьків.

А скільки пасажирів щодня їздять на роботу, за товарами у найближчі міста! По цій гілці, через Слов’янськ, пасажирські швидкісні потяги перевозять тисячі людей до Харкова, Полтави, Одеси, до столиці України – Києва… Й далі – по всій Україні й за кордон.

Зручним розташуванням станції Слов’янськ, швидкісним і більш-менш комфортним перевозкам пасажирів (ми вже не говоримо про ті чисельні багатотонні різноманітні грузи, які проходять уже півтори сотні років по цій залізниці) ми зобов’язані тисячам простих будівельників та їхнім керівникам, які змогли у ті нелегкі часи збудувати цю багатокілометрову магістраль. Книга Віктора Скрипника «Станція Слов’янськ: Нариси з історії будівництва і розвитку. 1869 – 2019» - це ще одна цеглинка в історію України, нашого краю, слово вдячності і пам'яті. Щира вдячність і автору за його творчу працю!

Валерій Романько, літературознавець, член НСЖУ.